Macedonian dictionary. 2013.
дисидент — а, ч. 1) Особа, релігійні погляди якої розходяться з догматами панівної церкви; віровідступник. 2) Той, хто не згодний з ідеологією, пануючою в країні, суспільстві; інакомислячий … Український тлумачний словник
дисидент — [диесиеде/нт] нта, м. (на) нтов і/ н т і, мн. нтие, н т іў … Орфоепічний словник української мови
дисидент — същ. разколник, отцепник, отстъпник … Български синонимен речник
дисидент — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
Мороз, Валентин Яковлевич — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Мороз (значения). Валентин Яковлевич Мороз (укр. Валентин Якович Мороз) (15 апреля 1936(19360415), Холонив Гороховского района Волынской области) украинский историк, один из… … Википедия
дисидентка — и. Жін. до дисидент … Український тлумачний словник
дисидентство — а, с. Рух дисидентів … Український тлумачний словник
дисидентський — а, е. Стос. до дисидентства, дисидентів … Український тлумачний словник
отстъпник — същ. ренегат, дезертьор, изменник, беглец, предател, вероломник, клетвопрестъпник същ. стачкоизменник, доносник същ. разколник, отцепник, дисидент … Български синонимен речник
отцепник — същ. разколник, разцепник, сектант, фракционер, еретик същ. отстъпник, дисидент … Български синонимен речник
